Орфографічний словник української мови. 2005.
винищений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до винищити. || ви/нищено, безос. присудк. сл. 2) прикм., рідко. Жалюгідний … Український тлумачний словник
квага — и, ж. Винищений людиною ссавець роду кінь підроду зебра … Український тлумачний словник